Виконала:
Ст. I курсу
Гр.. МКС-74к
Савенко Юлія (2005 рік)
В усі часи чоловіки по-різному ставились до жінки: вона була робітницею, предметом заздрощів, іграшкою, не мала права голоса та й взагалі будь яких прав. Звісно з плином часу, становище жінки у суспільстві трішки змінювалось у кращу чи гіршу сторону, але не суттєво.
Найкращим було її положення у добу лицарства. Але це теж палка о двох кінцях. З одного боку – її(жінку) обожнювали, боготворили; поцілувати поділ її плаття було великим щастям. Жінці присвячували вірші і цілі поеми. Її красу порівнювали з легким подихом весни, очі з зорями, вії – з оксамитом нічного неба, стан – з гнучкою лозою.
З іншого ж боку – тільки щоб поцілувати кінчики її пальців, лицарі вбивали один одного на турнірах. Жінка була предметом обожнювання, але не багато чим відрізнялась від ляльки. Нажаль, жінка не мала права на власну думку, на вільне вирішення того чи іншого питання, вона не мала права навіть на кохання.
Жінка завжди була при чоловікові, додатком до нього.
Потім була емансипація. Жінка виборола собі майже рівні права з чоловіком. Але й зараз у деяких сферах нашого життя спостерігається дискримінація.
Нажаль зараз ми можемо спостерігати й зворотній бік цієї медалі – емансипації. Дійсно, зараз чоловіки і жінки рівні у своїх правах, але, під час, чоловіки забувають про те, що ми все ж таки залишились жінками, що нам хочеться отримувати від них трохи більше уваги й поваги. Так приємно, коли, після того, як ти пропускаєш вперед себе чотирьох хлопців, п’ятий зупиняється і, притримуючи двері, каже: «Дівчино проходьте». А, коли хлопець подає руку чи допомагає дівчині вдягнутись – це ж взагалі щось фантастичне.
Часи лицарства давно минули, але може треба інколи побути лицарем на білому коні?
